Чогось не вистарчає. Якщо син засне і так якось вийде що в домі прибрано і їсти наготовано, то ніби і не знаю куди себе подіти. І начебто нічого і не хочеться. І ніби якась пустота.

Можу пошту рефрешити чи френдів в жж, а там нічо нового.

Тривожний сигнал.
Вважати щоб не впасти. Колись вже таке подібне було перед падінням.

Що ж я колись хотіла?

Малювати. Тепер якби і ніяково пензлики діставати і фарби і сидіти перед білим аркушем і не знати що з ним робити

Може англійську повчити?
О а може повиписувати слова побуту які я не знаю і вивчити і ще й сину їх проговорити?

Що ще? От з недавнього - мікробіологію почитати. Там є над чим голову поламати. Але з другого боку - сенс? Але раз душа з трепетом і хвилюванням то згадує - знач треба.

Хм... от зараз навіть посуд невимитий, а всеодно нічо не хочеться.

Скачала.

Якщо шо то ось

Сиволоб, А.В.
С34 Молекулярна біологія : підручник / А.В. Сиволоб. ñ К. : Видавничо-
поліграфічний центр ìКиївський університетî, 2008. ñ 384 с. 

Як же там гарно розписано все до суті речей! Ну блаж просто! Тре буде на мужовий телефон записати і ходити з сином гуляти почитувати. А зараз посудочку бігом!