Зубна дієта

Замовила і прочитала 'Естественное лечение кариеса'.
Ну і що - вирішила попробувати.
Муж обіцяв жир профінансувати але чекаєм поки хтось зі штатів буде їхати бо доставка дорога виходить.
Наразі ми з сином додримуємось дієти. Не дуже ковбасить навіть. Тобто такого щоб хотілось чогось поїсти але не розуміла чого - такого не було, ну і на булки і солодке зовсім зовсім не тягне. Єдине що - коли випадково попаде свіжа запашна булка або торт на очі, і я стою дивлюсь і уявляю яка ж то вона смачна - отоді дуже важко стриматись.
Син напрочуд стійко тримається - я навить не розраховувала на такий рівень свідомості. Сам каже - ні ми такого не їмо і все. Хоча буває, як перед очима йому булочками дразнитись - починає нити і просити що теж хоче. Стараюсь не доводити до явної спокуси.

І так мені добре. Просто від того що не треба постійно йти на компроміс зі своєю совістю. Раніше як дід готував йому чай чи вгощав пряником чи печивом чи цукеркою, то я себе ніби затикала - та нехай дід рідко внука бачить, ну синові так хочеться, хай їсть, і закривала на то очі, а в середині так паршиво було, ніби я проти себе самої іду, заради рідних. А зараз такого нема. Нічого особістого але мі такого не їмо. Без образ і емоцій. І це мені сдається правильніше ніж так як було.

Мужина мати якось випалила - ай та не видумуй нічо йому не буде як один раз хлібчика з'їсть. Це доречі є видом агресії - зневажання чужої позиції. Але я вже їх знаю і внутрішньо була до цього готова. Ну то неприємно, але некритично. Хоча ресурси віднімає справитись з такою енергетикою. Трошки зменшити контакт з ними для відновлення. І то тільки перший візит після початку дієти, мда. Зашвидко трохи.

Наразі тижні 3 тільки пройшло, побачим як далі буде.

Вага не росте, не падає - тримається на рівні 54.7 в мене і 14.5 в сина.
Останній замір в доціних 5 міс - 28.01
Дієту почали 15-20 січня. Нехай буде 15 - для заохочення.
15 лютого буде місяць і ми з сином приготуєм собі щось смачненьке і шкидліве :)

Зараз строго відмовились від

• всього солодкого, включаючи фрукти (крім яблук і гранат) сухофрукти, мід, стевію, не кажучи вже про варення.
• і мучного (хліб, булки, макарони) в тому числі цільнозернового і пророщеного
• крупи (рис, пшоно, вівсянка), крім гречки
• горіхи, фасоля, насіння (але в діда їли)
• чай з кофеїном

Що додолось

• йогурт зранку домашній з домашнього молока
• кістковий бульйон (з телятини)
• в картопляне пюре сину вбиваю сире яйце, сама 2 сирих яйця випиваю десь на дню, домашні
• печінка або печінковий паштет (роблю сама з печінки) слідкую кожен день щоб був дома

Різдво провели в моїх батьків. Цілий тиждень. Як я відпочила класно. Скільки понагадувала собі давно забутого - про виховання дітей, а то так крутишся в щоденній метушні і помаленьку губиш фокус з правильної позиції на стандартну, підсвідому, як всі довкола роблять.
Син щодня ходив з дідом гуляти на природу. А в обід приходив їв і спатоньки до вечора. Ввечері ще дома потуснячити і в люлю на нічку. І наступний день знову гуляти з дідом спати книжечки читати.

А дід наш дуже класно з внуком гуляє. І розказує про природу і відповідає на тисячу 'чого', тим більше що сам дід любить так десь в ліс піти пройтись.

І так було хороше що вирішила я частіше так гостювати. Тут в батьків в мене більше часу на себе. Щось побравзати подумати записати проаналізувати чи просто ні про що не думати і відпочивати. Батькам ніби клопоту більше але вроді теж в радість.

І от ми приїхали знов на вихидні і чут на день-два затримались. Я вже не переживаю що лишила мужа голодного там дома. Зробила йому йогурта на килька днів і творог молоко з родзинками є, паштету залишили трошки і сала. І все, не готувала щоб то не попсулось все.

Я подивилась свою космонавтику всю. Клас.
Про виховання не побравзала бо зачепилась за один жж і не могла вже відірватись (рос дівчіна живе в Лондоні і пише про життя там).
Син пішов гуляти з бабою сьогодні.
А я примотала доцічку в слінг і сиджу пишу тут.
Вирішила занотовувати основні думки ідеї які були нові для мене в кожен із визитів сюди.

Чорно-білий список обліку ресурсів

Ще недавно почала фіксувати куди ресурси мої тратяться, що такого ресурсоємкого і висножливого можна перестати практикувати і чим ті ресурси поповнювати.

А ресурси мені потрибні щоб бути терплячою і хорошою, врівноваженою мамою для дітей і дружиною для чоловіка.

З поповненням ресурсів виявились проблеми - я нічого не хочу. Нічого мене не заряджає і не надихає щоб аж ах. Не то що депресняк чорний, а просто рівно і спокійно і ніяких бажань ніякіх емоций.
Тоді вирішила фіксувати навіть самі найменші свої бажання, думки, почуття в кожен конкретний момент часу. Получилось 2 списки чорний - що забирає ресурси і білий- що їх відновлює

Станом на зараз вони плюс мінус такі

Чорний

• Токсичне мислення (нескінченні внутрішні перепирання з чоловіком) - викинути
• Коли син ниє, або просто діти потребують терпіння - від того ніде не дінешся - фактично то і є головна моя мета - збільшити кількість терпіння виділяємого на дітей
• Спілкування з певними людьми, в основному агресивними неоднодумцями - викинути
• Поспішати і намагатись все встигнути
• в основному все але ще подумати

Білий

• Побравзати про виховання дітей
• Подивитись всі серії циклу про радянську космонавтику
• Купити книжку естественное лечение кариеса і прочитати
• Сходити з дитьми в Мацьопу
• З'їздити на канікули до батьків
• Не поспішати ні за яких обставин
• Посидіти одній на березі океану взимку  в холод і коли ні душі довкола

Ой як все помінялось.

28 серпня вночі всього за якихось 1.5 години
Народилась доцінька. Моя ніжна квіточка. Муж займався документами і записав її на інше імя нічого не порадившись. Я поображалась, посварилась, але що врешті мала робити. Перестала дутись. Ситуацію не обговорювали. Причини не зрозумилі. Внутрішньо вона залишається для мене видкритою.

Якось перестали сваритись на емоціях. Рада що син та й усі менше травмується через це.

Кінець вересня.
А ну був один скандал болісній досить. Кидались ранимими словами і вони досі десь в мені живуть десь там з краю душі, я їх до кінця не стерла.
Ми дали собі місяць щоб вирішити що робити далі - розходитись чи що?

Зараз ті думки здаються такими далекими і нереальними