100 днів крою та шиття. День 17 - 19

Пішли складні речі. Сьогодні обшивала рушник цілий день. Один середній і другий малюсінький 20x20. Тяжко перестроюватись на повільні темпи і більш кропітку роботу. Але в шаві видніються перші проблиски. Знов там поскладала попересортовувала і бачу тепер що безпосередньо речей для ремонту не так вже і багато. Є там пару покривал вони маси додають а роботи там нема. Тобто лишилось менше ніж здається.
Хоча з другого боку ось навіть 20 днів не минуло а мені вже злегка піднадоїло.

100 днів крою та шиття. День 11 - 16

Чесно все шила дрібні речі восновному

Напевно дозріла до гімнастики.
Там дивні психологічні в неї переваги мені - то все веди дають, а з вед вони сміються. Ну і недружелюбно вони зразу в верхньому пості пишуть з ними щоб без фамільярності. Ну і ладно мені не треба з вами дружити, мені потрібні результати.

Очікування:
- укріплена спина і вирівняна осанка
- імунітет підніметься
- вирішити проблему з запорами. Як льон десь забуду випити - все, ходжу і 2 дні мучуся.
- ще щось може але то не так мені критично.
- а! ще пишуть больовий пориг підвищується може родити буде не так боляче?
- жіночність
- худіють багато хто може і я буду стройнішою?
- стабілізується цикл, стає неболючим

А-а-а! Ми були в гостях в нашої нової подруги. Як же в них там все витончено і класно. Ну ясно що засобів не жаліли, так би мовити. І в мене щось в середині щолкнуло. Я якби переключилась на якесь нове бачення гармонії і краси. Це на фоні ніби викрісталізовування моєї жіночності і прагнення краси і виточненості такий прискорений пинок получився. І я побачила що більшість з того що я роблю своїми руками для нашого дому для сина чи себе воно так - воно функціональне, але воно зовсім зовсім некрасиве невитончене навіть можна сказати - фу - дрантя якесь. Отаке то. Так що ентузіазму мені для 100 днів шиття не прибавилось, але що робити розгрести то треба. Більше того навіть не мої саморобні переробки, а те з нових речей які я купувала для дому (там смітничок чи гачечки для ванни туалету щоб повісити рушники і сідалки) вони ну не видверте дрантя а просто некрасиві негармонічні невитончені а просто і тільки функціональні. Я ніколи не оцінювала речі побуту і взагалі все те де я живу з точки зору краси і гармонії.

100 днів крою та шиття. День 7 - 10

Чесно і без перебоїв де менше де більше але шила. Речі з дрібними неполадками в восновному. А і ще нові наволочки звузила але то швидко до пів години зайняло.
Наразі купа не зменшується ще.

100 днів крою та шиття. День 6

Дрібні речі попідшивала.
Обрізала затоптані знизу штани і підігнула. Будуть добрі на сина цього наступного року
Підігнула вже обрізані колись затоптані знизу штани
В білизні маленьку дірочку зашила

Аліса штовхнулася сьогодні. Точно точно без сумнівів ну на 98%. 13 тижнив і 3 дні десь в районі 16:30.

В мене якось так почало получатися - що перед сном я прибираю квартиру і станом на час коли ми лягаєм стати в нас чиста хата. Ну відносно чиста - умивальник в ванні може бути тьмятим і душ захляпаним, але!
кухня чиста - посуда помита, умивальник чистий або близький до того, крішок на підлозі нема (помита повністю або протерта епізодично), на столах чисто або близько до того.
В усіх інших кимнатах всі речі які криво лежать забираються на свої місця.
Унітаз вибачте без тьмяного нальоту під водою.
Іграшки позношені всі до шафи і поскладані.

Раніше я могла спокійно іти спати серед кучі лах довкола валяющихся (головне з ліжка їх відгребти в сторону) і з армагедоном на кухні. А тепер ні. Прогрес. Я рада.

Ще про можливі причини того не забути написати.

Наш татко терплячішій якийсь став чи то може я спокійніша просто стала почуваю себе впевнено а не так що в любий момент клюнуть і якщо розібратися то поделом мені.

Хоча інколи серед ночі я прокидаюсь від того що наш татко миє в своїй кімнаті підлогу собі перед сном. І тоді мене починає совість гризти що я погана хазяйка. Але з другого боку - класний же в нас татко.

З усіх пунктів по збагаченню раціону вітамінами і мінералами в мене виконується тільки 2.
Самі прості для виконання.

- пилок зранку і льон (з ним трошки мороки але без нього я дуже погано себе почуваю). Ну і вода але то не вітаміни. А ще йогурт практично кожен день.
Ламінарія і кунжут зрідка.  З пророщуванням пшениця взагалі погано - то спліснявіє, то не проросте, потім стоїш і не знаєш, що з тим робити - і їсти страшно, і наморочилась - викидати шкода.

І от для здоровя хочу ще зарядку додати. :)
І що з тим робити чо то воно так тяжко. Щось реорганізувати і пробувати знов. Але що?!

Збірний todo пост

Кажуть щоб сформувати нoву звичку треба 21 день. 21 день старатись і пильнувати щоб не забувати і не скочуватися до старих звичок. А потім нова звичка вже сама собою приживеться і не треба буде вже пильнувати. Інші джерела кажуть що на це потрібно 6 тижнів. 42 дні.
І ще кажуть працювати над однією звичкою одночасно. Але ж так хочеться всього одразу.

Значить які в мене проекти назрівають:
21 день для мами із пісень
21 день без компа при мужеві
21 день для рівної осанки

Або 42 краще для надійності.

І ще проект вітамінізації при вагітності, який запущений раніше але здорово хромає.

Ще не забути розібратись з харчуванням по ведам і теж дотримуватись того.
І ще зарядкою зайнятися рожденіє звізди та що.

Ай ну скільки я буду ставати на ті самі граблі. При мужеві не можна сидіти за компом. Викарбувати собі то носі і не забувати.

От на днях листувалась з дівчатами, ну воно ж захоплює - нові люди і при тому однодумці - весь час бігала відповідала - і ввечері син вже спати хоче очка тре починає піднивати. Татко наш регулярно протягом пів години 'клади дитя спати' а мені ще трошки ще капочку вже відписую і йду - і бам! йому урвався кінець. Чуть не забрав ноут. А потім я вже бачила сидів за моїм девайсом і в консолі настроював мені щоб не конектилось в інет. Почались репресії, блін.

Дотягнула. Ну я канешна йому сказала. Я теж маю право на... ну... цей... на свою жизнь і жиланія свої. І що він війни ваапще хоче?! Не Бог ти мені щоб отак захотів і репресії тут влаштовувати. Грубо і не женственно, я знаю. Ну з достоїнством хоча б. Пішла собі веди включила - попустило трохи мою обіду страшну. Добре що на хвилі емоцій знов з дому не погнала :)

А все чому? Мудрості мені женской треба піднабратися. І своїми жіночими методами з ним взаємодіяти. Не силою нечутливістю і репресіями. А м'якістю, тихістю, слабкістю, жіночністю і красотою (неопісуємой своею). І обпливати рифи. Це до чого все, до того що

не сидіти при мужеві за компом

Зробити собі ще один проект '21 день без компа при мужеві' чи що?

Мене зараз тягне на розвиток своєї жіночності. Лагідності і поступливості. Тягне на красиві плаття з кружевами. На прислухання до себе. На розвиток мудрості. На розвиток інтуіції.

Знайшла на форумі дівчат зі Львова, які так само 'не все як люди' роблять. А одна з ний тут через будинок біля нас живе. А! Ну не класно хіба!
Вчора приходили з малюком до нас на чай. І теж ще лялю чекають майже на той же час що і ми. Така впевнена дівчина. Чітко і однозначно зразу робить висновки про причини речей. Мені напевно ближчий трошки мякішій підхід, не такий однозначний якийсь, який допускає варіації. Ну але класна дівчина. Вони тут чуть більше року мешкають.

Ще цікаво від листів і живого спілкування зовсім різні враження. Напевно що лист я собі читаю з тим настроєм і тою інтонацією яка в мене в середині, а воно може відрізнятись від реального яке є в людини.

Слінги і слінгозустрічі, через все місто пішком з примотаним малям. А! Ну хіба не сродна душа!

Продемонструвала нам що таке термобілизна і мембранний одяг. Як легко одягнений малюк і при тому всьому не мерзне. А головне рухатись може. Наш Ю в кожуху зовсім важко рухається. Щось в тому є, але хімія щось не дуже мене приваблює. Ну і дороге воно дуже. Ще про то подумати.

Вони ходять на зустрічі з підготовки до домашніх пологів тут біля нас недалеко на Чорновола. Які саме так і позиціонуються як саме до домашніх. А мені нікуди ходити не хочеться.

Ще одна дівчина Наталя (вони чуть далі, на привокзальній), теж чекають лялю, але на пару місяців раніше ніж ми. Теж на ті домашні зустрічі ходять. Ми не бачились ще, тільки листувались.

100 днів крою та шиття. День 5

Прогуляла. Відробити.

100 днів крою та шиття. День 4

Перепідігнуга спідницю, щоб вона довша була  на пару сантиметрів.

100 днів крою та шиття. День третій

А! Прогуляла. Відробити.

100 днів крою та шиття. День другий

Перепідігнула подушку. Вона велика була і плоска, я зігнала псе піря в одну сторону, а протилешну сторону на неї зверху загорнула і пришила щоб не талапкалась. В результаті з квадратної плоскої подушки вийшла прямокутна нормальної наповненості подушка. Але перший раз я її затуго стисла і вона тверда була. А сьогодні перепідігнула чуть вільніше.

100 днів крою та шиття. День перший

Швейна машинка в мене буде ще 3 місяці. За цей час мені би дуже хотілося розгрібти все своє шмаття на перешивку і переробку. А їх 2 великі короби, простір між ними і ще трохи зверху. Так що тепер абсолютно кожен день (ах без неділь) я повинна щось трішки, але перешити. І зменшити ту купу. І в останній день щоб там нічого не було.

Вчора був перший день і я пообшивала свої легінси, які переробляла з дитячих трикотажних штанців (ще раніше повипорювала резинки, вони затісні, а тепер просто підігнула верх без резинки, нічо не тисне і не жме в живіт, особливо актуально вагітним).

В мене ніяк не получаються булочки. Пишні і мякенькі. Вони забиті і дубові якісь. Від останньої невдачі я вроді відійшла і готова до наступної знов пробувати. Сьогодні в меню хліб. Ця картинка з повітряним і мякишем всередині і хрумкою скоринкою мене покорила.
Здається ми виздоровіли.

Одним словом поцапались недавно і я сказала такі жахливі слова, але спокійно сказала, то ж дійно неприпустимо йому так поводитись. А то що я теж була неправа то я собі зразу простіла як настоящій девочці. Сказала що не хочу більше бачити і щоб він забирався. І він пішов. А потім повернувся. Але не зразу, ще потягнув трохи. В сумі нашого татка не було тиждень.

Суміш всяких різних почуттів. А хто з них головний? Але в результаті не вони головні взагалі. Навіть не буду про них писати. Бо почуття свої треба виховувати і направляти а не давати керувати парадом. І в цьому получається ріст.

Я наслухалась ведичних лекцій (але видно недостатньо як показує ситуація з першого абзацу) і багато всього стає на свої місця. І моїх очікуваннях. В сприйтятті і відношенні, до свого мужа в першу чергу.

Бо воно мене турбує, воно дає імпульс шукати і вчитися. Тобто як мінімум вдячність долі за такого нашого татка що я стаю кращою з ним.

І тут сталось чудо. Почало змінюватись те що жінкам дуже важко змінити - своє глибоке переконання (може і не свідоме), що він не найкращий для мене варіант.
Веди кажуть що якщо жінка десь в глибині душі буде думати що її муж не найкращий для неї варіант, то в сім'ї нема ніяких шансів. Я аж розстроїлась коли то дізналась. Я поняття не мала як то своє відношення змінити... самозадурювання не пройде. А тут воно бере і починає помаленьку змінюватись просто від розуміння того що з ним я стаю кращою.

Аяй я захворіла. Так береглась так береглась до церкви не ходила рідних не провідувала по магазинам не шастала сина до дітей не водила а знайшло воно мене саме в мене ж дома. Прийшов наш татко від родичів і приніс подарунок. Причому сам не захворів. Перший день голова сутки боліла і я ще не зрозуміла що вже хора, на другий день горло було підозрілим и тут до мене дійшло. Часник, імбирний чай, полоскалки сіль сода, ввечері ніс вигрівала мишечком з сіллю - нічого не помагає, розбирає далі. А дванадцять тижнів рівно між усім. І навіть не полізу шукати чим то віруси шкідливі на таких термінах. Надіюсь що вже нічим.
Ну і сьогодні голова злегка чути і ніс заклало пчихаю. Хоча таке враження що ніби вже не йде по накату а вроді тормознулось. Сьогодні нашла імбир, малинове варення і цілий день п'ю. Ось тільки ближче до обіду проголодалась. Наліпила собі вареників і буду зараз балдіти за кіношкою.

Ні то капец. Не буде в мене обмінки з аналізами для роддому. Ну його в баню та нервотрепка вся. Ще про лікарняний подумаю, а про аналізи і обмінку - дякую не треба, нерви нам потрібніші.

І от зявилася в мене думка - а може їхати родити в Судак? Чи ще куди. Але в Судаку ми вже все знаєм. По перше - ЖК до мене там не добереться і не буде нерви полоскати і я стосунки з гінекологинею не попсую. Вона як паличка виручалочка буває треба хоч і в сістемі. Тобто в 30 тижнів стаю на облік, получаю обмінку, оформляю документи в соц захисті і ми линяєм на море на 3 місяці. І термін якраз хороший получається кінець літа - бархатний сезон. Ану ану подумаєм детальніше.

30 тижнів акушерських буде 26 червня. А через тиждень в сина ДН. А ще через тиждень все оформити і їхати. Або для запасу може ще тиждень накинути? Тобто десь на 10 - 17 липня їхати. Квартиру знімати на весь серпень і вересень. З інтернетом. Взяти возика маленького для сина. Слінг до того часу щоб був вже в нас на руках.

З недоліків - непонятно, як то там реєструвати дитя.
І потім з маленьким дорога сутки назад додому.

Може зразу після родів додому їхати? А незареєстрованого в поїзд не пустять - треба буде там по любому реєструвати. Так що взяти всі документи з собою які можуть бути треба.
А якщо тьотя Катя почує що ми шумимо - побачить що родимо і викличе швидку? Треба не до тьоті Каті, а окрему однушку без господарів.

Обговорити з мужем і може де в соло родах попитати.