Зубна дієта

Замовила і прочитала 'Естественное лечение кариеса'.
Ну і що - вирішила попробувати.
Муж обіцяв жир профінансувати але чекаєм поки хтось зі штатів буде їхати бо доставка дорога виходить.
Наразі ми з сином додримуємось дієти. Не дуже ковбасить навіть. Тобто такого щоб хотілось чогось поїсти але не розуміла чого - такого не було, ну і на булки і солодке зовсім зовсім не тягне. Єдине що - коли випадково попаде свіжа запашна булка або торт на очі, і я стою дивлюсь і уявляю яка ж то вона смачна - отоді дуже важко стриматись.
Син напрочуд стійко тримається - я навить не розраховувала на такий рівень свідомості. Сам каже - ні ми такого не їмо і все. Хоча буває, як перед очима йому булочками дразнитись - починає нити і просити що теж хоче. Стараюсь не доводити до явної спокуси.

І так мені добре. Просто від того що не треба постійно йти на компроміс зі своєю совістю. Раніше як дід готував йому чай чи вгощав пряником чи печивом чи цукеркою, то я себе ніби затикала - та нехай дід рідко внука бачить, ну синові так хочеться, хай їсть, і закривала на то очі, а в середині так паршиво було, ніби я проти себе самої іду, заради рідних. А зараз такого нема. Нічого особістого але мі такого не їмо. Без образ і емоцій. І це мені сдається правильніше ніж так як було.

Мужина мати якось випалила - ай та не видумуй нічо йому не буде як один раз хлібчика з'їсть. Це доречі є видом агресії - зневажання чужої позиції. Але я вже їх знаю і внутрішньо була до цього готова. Ну то неприємно, але некритично. Хоча ресурси віднімає справитись з такою енергетикою. Трошки зменшити контакт з ними для відновлення. І то тільки перший візит після початку дієти, мда. Зашвидко трохи.

Наразі тижні 3 тільки пройшло, побачим як далі буде.

Вага не росте, не падає - тримається на рівні 54.7 в мене і 14.5 в сина.
Останній замір в доціних 5 міс - 28.01
Дієту почали 15-20 січня. Нехай буде 15 - для заохочення.
15 лютого буде місяць і ми з сином приготуєм собі щось смачненьке і шкидліве :)

Зараз строго відмовились від

• всього солодкого, включаючи фрукти (крім яблук і гранат) сухофрукти, мід, стевію, не кажучи вже про варення.
• і мучного (хліб, булки, макарони) в тому числі цільнозернового і пророщеного
• крупи (рис, пшоно, вівсянка), крім гречки
• горіхи, фасоля, насіння (але в діда їли)
• чай з кофеїном

Що додолось

• йогурт зранку домашній з домашнього молока
• кістковий бульйон (з телятини)
• в картопляне пюре сину вбиваю сире яйце, сама 2 сирих яйця випиваю десь на дню, домашні
• печінка або печінковий паштет (роблю сама з печінки) слідкую кожен день щоб був дома

Різдво провели в моїх батьків. Цілий тиждень. Як я відпочила класно. Скільки понагадувала собі давно забутого - про виховання дітей, а то так крутишся в щоденній метушні і помаленьку губиш фокус з правильної позиції на стандартну, підсвідому, як всі довкола роблять.
Син щодня ходив з дідом гуляти на природу. А в обід приходив їв і спатоньки до вечора. Ввечері ще дома потуснячити і в люлю на нічку. І наступний день знову гуляти з дідом спати книжечки читати.

А дід наш дуже класно з внуком гуляє. І розказує про природу і відповідає на тисячу 'чого', тим більше що сам дід любить так десь в ліс піти пройтись.

І так було хороше що вирішила я частіше так гостювати. Тут в батьків в мене більше часу на себе. Щось побравзати подумати записати проаналізувати чи просто ні про що не думати і відпочивати. Батькам ніби клопоту більше але вроді теж в радість.

І от ми приїхали знов на вихидні і чут на день-два затримались. Я вже не переживаю що лишила мужа голодного там дома. Зробила йому йогурта на килька днів і творог молоко з родзинками є, паштету залишили трошки і сала. І все, не готувала щоб то не попсулось все.

Я подивилась свою космонавтику всю. Клас.
Про виховання не побравзала бо зачепилась за один жж і не могла вже відірватись (рос дівчіна живе в Лондоні і пише про життя там).
Син пішов гуляти з бабою сьогодні.
А я примотала доцічку в слінг і сиджу пишу тут.
Вирішила занотовувати основні думки ідеї які були нові для мене в кожен із визитів сюди.

Чорно-білий список обліку ресурсів

Ще недавно почала фіксувати куди ресурси мої тратяться, що такого ресурсоємкого і висножливого можна перестати практикувати і чим ті ресурси поповнювати.

А ресурси мені потрибні щоб бути терплячою і хорошою, врівноваженою мамою для дітей і дружиною для чоловіка.

З поповненням ресурсів виявились проблеми - я нічого не хочу. Нічого мене не заряджає і не надихає щоб аж ах. Не то що депресняк чорний, а просто рівно і спокійно і ніяких бажань ніякіх емоций.
Тоді вирішила фіксувати навіть самі найменші свої бажання, думки, почуття в кожен конкретний момент часу. Получилось 2 списки чорний - що забирає ресурси і білий- що їх відновлює

Станом на зараз вони плюс мінус такі

Чорний

• Токсичне мислення (нескінченні внутрішні перепирання з чоловіком) - викинути
• Коли син ниє, або просто діти потребують терпіння - від того ніде не дінешся - фактично то і є головна моя мета - збільшити кількість терпіння виділяємого на дітей
• Спілкування з певними людьми, в основному агресивними неоднодумцями - викинути
• Поспішати і намагатись все встигнути
• в основному все але ще подумати

Білий

• Побравзати про виховання дітей
• Подивитись всі серії циклу про радянську космонавтику
• Купити книжку естественное лечение кариеса і прочитати
• Сходити з дитьми в Мацьопу
• З'їздити на канікули до батьків
• Не поспішати ні за яких обставин
• Посидіти одній на березі океану взимку  в холод і коли ні душі довкола

Ой як все помінялось.

28 серпня вночі всього за якихось 1.5 години
Народилась доцінька. Моя ніжна квіточка. Муж займався документами і записав її на інше імя нічого не порадившись. Я поображалась, посварилась, але що врешті мала робити. Перестала дутись. Ситуацію не обговорювали. Причини не зрозумилі. Внутрішньо вона залишається для мене видкритою.

Якось перестали сваритись на емоціях. Рада що син та й усі менше травмується через це.

Кінець вересня.
А ну був один скандал болісній досить. Кидались ранимими словами і вони досі десь в мені живуть десь там з краю душі, я їх до кінця не стерла.
Ми дали собі місяць щоб вирішити що робити далі - розходитись чи що?

Зараз ті думки здаються такими далекими і нереальними

З останнього

От на половині вагінності здаєтся почало виходити пророщувати пшеницю. Кожного ранку заливаю 2 столові ложки водою і пару раз за день промиваю. Вроді не пліснявіє.

Знов почала пити соки по пів склянки а то слабість якась почалась - залізти в ліжко і не рухайте мене. А з соками якось воно ніби попустило.

Безсоння по ночам так і є. Прокидаюсь в 2-3-4 ночі і до ранку не можу зімкнути очей. потім би вже і поспала але вже домашні встають і треба їх обслужити.

Періодично сняться кошмари. Плюс мінус раз на тиждень два. Якась злість агресія страх безсилля відчай. Це що? Почалась з вагітністю.

В мене зламався ноутбук і я тепер без інтернету. Нічого не прочитати толком ні в чому не розібратись.

Новий виток відносин зі свекрами і мабуть мужем теж. Неприємно але факт. Описати то побільше може є якесь рішення якого я не бачу. Але ми не бачимось тепер практично (зі свекрами) і воно не дуже мозолить.

Записалась на курси водіїв. Муж ніби не дуже проти. Ну принаймні профінансував. Стартуєм 23 квітня.

Ходили з дівчатами в баню. Муж з сином чемно гуляли до темна аж поки я не повернулась. Не сиділи і не бравзали 6 годин чого я боялась.

А з мужем була розборка в результаті якої я нічого не добилась це мінус, але воно поволокло за собою ситуацію з свекрами яка більше для мене прояснилась, це плюс.
Менше беру все до голови менше переживаю але в той раз з мужем таки зірвалась і якісно так пів дня проплакала як в першу вагітність, мало не до болю в костях. Татові позвонила і все на нього вивалила. Вроді заспокоїлась.
Ну і по ходу стало ясно що я взагалі не орієнтуюсь що в нас з мужем за стосунки. То мені сдається що все нормально і навіть добре і навіть є якесь покращення а тут трась якась подія і я розумію що все марно, даремно я радувалась і себе дурила. Блін як же можна було так вляпатись. Як же можна було упистити добру чуйну мяку і лагідну людину і вляпатися у таке. І я сама собі винна. Бо дурна була. З другого боку я розумію що ні в чому абсолютно не винна. Просто так сталось. Ніхто не навчив як правильно і я зробила неправильний вибір. А що мама, мама сама думала що вона мені добре радить. Короче почався неконструктив я тільки душу такою писаниною собі травлю а нічого змінити вже не можу. Чи можу?

Бачу що в мені стільки стереотипів понакладалося. Ні, ти правильна людина, яке розлучення ти що?! це не по шаблону, що в церкві скажуть, як бог подивиться і що досадно ніхто не зрозуміє що був неправий. Вони будуть високі і моральні а я буду ще більша негідниця ніж є зараз. А чого мені то важить що вони там собі будуть думати? Ясно що раз в нас нестиковка вони думають що я погана, я не залізу їм в голову і не підкручу там то чого бракує. І чого мені так важливо щоб вони про мене добре думали? Ну як чого бо хочеться бути прийнятою. Хочеться жити серед своїх. Хочеться глибоких відносин а не поверхневих дурощів.
Ех як би хотілься з цим раз і назавжди покінчити! Порвати все і бути вільною. Без оглядки без докорів совісті і почуття вини.

А, що доброго.  Більше переключаюсь на подруг. Бачимось з Уляною в неї мудрість така жіноча вона мені зророво інколи вправляє голову. Здорово з подругами. Вони не давлять не пресингують не наполягають а просто щось підкажуть. А не підкажуть то просто вислухають. Вже легше.

Більше виокреслилась думка про формування коло спілкування. Не зі всяким знайомим треба підтримувати відносини. Деякі треба затушити. Ті які руйнують або щось насаджують або просто поверхневі. Навіть якщо у вас було спільне минуле яке досить приємно згадати.

Далі по колу слухаю 12 аспектів сімейного життя. Постійно якісь нові деталі притому такі цінні такі класні. Зараз останнє що я в зяла з того семінару і практикую то це намагаюсь переключитись з моїх сімейних негараздів на інші види щастя:

• Відносини з подругами (а їх смішно сказати аж плюс мінус 2!). 
• Відносини з батьками (зараз потепліло буду частіше там бувати може з ночовками)
• Відносини з однодумцями (недавні мої знайомі, цікаво як складуться далі наше спілкування)
• Відносини з наставниками (мудрими людьми в яких життєва мудрість, тато, пані Наталя, може позвонити Олександрі Антонівні і розказати що вона багато для мене значить просто так бо захотілось)
• І курси водіїв це буде ново і цікаво. Але щось я в напрузі що в мене буде трохи стрес просити татка побуди з сином 2 рази в тиждень по 2 години. А потім 5 раз на тиждень по 2 години. Воно мене вже напружує. Але добре, по мірі поступлення.
• І хоча би мінімум своїх обовязків виконувати. Воно дає почуття правильності повноцінності і впевненості. Інакше по стінці розмажуть і нічо не докажеш. Зараз погода гарна і ми з сином багато гуляєм - харчування і порядок дома місцями добре так пробуксовують. І 100 днів крою та шиття давним давно стоять собі.

В мене страх намалювався. Коли народиться Аліса і дома буде голодно і неприбрано то наші з мужем відносини взагалі полетять до одного місця? І цікаво і страшно як то воно буде. Але донечка моя хорошенька що би не було найважливіше що в нашому житті зявиться велика радість і щастя - це ти. І якщо це ціна яку треба заплатити то вона буде заплачена. Нема ціни яка би була зависока для того щоб ти прийшла. Так що я приймаю виклик!

А так все прекрасно. Ще щось важливе з останнього мала написати.

А згадала. Буває наростає в тілі роздратування. І воно проривається буває і найбільш шкода коли на сина. Як позбуватися роздратування? Щоб воно не травмувало моїх дітей. Хоча кажуть то закон - невдоволення мами завжди вилазить на дітях. Нажаль. Попробую його назад мужу віддавати чи що. Я ж всього навсього слабая женщіна. І дистанціюватись трохи від мужа а то він грубий стає як я наближаюсь. Щось не вилазить в мене з голови ніяк які би хороші і високі відносини могли би бути в моїй сімї не будь я тоді така незріла і не зроби я тоді неправильний вчинок. А урок який урок? Це ще не кінець мабуть раз не можу винести ще уроку. Можливо уроком є те що не можна прилипати до своїх помилок а треба їх відпускати. Бо колись одна помилка яку я не визнала і обманювала себе що це ніяка не помилка а так просто в нас має бути, привела до того що я зробила ще більшу помилку. І зараз я перебуваю в цій ще більшій помилці і закриваю собі вихід з неї виправдовуючись тим що розлучення це неправильно. І продовжую виправдовувати фактично вже цю більшу помилку, а далі по аналогії що нас чекає? Це і є урок? Подумати про то.

Мужа я не відчуваю. Тобто я не відчуваю що він відчуває. Що він думає про те які в нас відносини. Чи він взагалі про них думає. І як він їх сприймає. І мене як сприймає. Повний нуль я повністю дезорієнтована. Колись мені здавальсь це смішним і глупим коли жінки не знали що на серці в їх чоловіків і ми ніколи до такого не опустимось. Тепер в мене все це є. І це теж урок - не неси носа до гори.

Сказати 'я тебе кохаю' то напевно в мене язик зламався би і в нього теж. Боже як же все погано. Добре, що мені ті терзання дадуть, переключитись з них на те що приносить щастя.

Нетрудно быть женщиной, если не стесняешься ею быть!

в материнстве не должно быть подвига, оно должно быть в радость

Нотатки семінару Ольги Писарик

Задавати собі запитання а що я хочу отримати в результаті виховання

Помогти реалізувати свій потенціал (стати зрілим)

Що таке зрілість
 - життезтатна особистість психологічно

- становлення особистості
- інтегрована особистість, тобто здатна суміщати несуміщуване суперечливе, вести діалог із собою
 - соціально інтегрована особистість - бути разом без втрати себе, не гублячи себе, де я а де не я

на проблемну поведінку реагувати як на потребу тидину в більшій привязаності
старатись бачити не капризи а сигнал про необхідність більше уваги ласки

не можна бути забагато привязаним

чим сильніша привязаність тим сильніша самостійність

рівні привязаності поглиблюються спонтанно якщо нема принижень і пренебреження

якщо привязаність не задовольняється можуть зявитись неврози агресия відштовхування мами

альфа инстинкти - активні інстинкти - активна любов
пасивні інстинкти - очікується що нас будуть вести приймати, розуміти

в кожному з нас живе 2 групи інстинктів і в дорослих і в дітей
інколи перекос і в дітях пробивається альфа а в батьках

привязаність має давати безпеку а для цього дитини має бути залежною а мама альфою. Не інакше. Якщо дитина пішла в альфу в неї не буде почуття безпеки і тому не зможе розвиватись.

Дитина має бути для всіх ведомою а не тільки для мами

В час стресу нужда в привязаности збільшується


1. Заволодіння
2. Перекривання - концентрація на майбутньому возєднанні а не на теперішній проблемах наприклад

'мені не подабається твоя поведінка але я всеодно так тебе люблю'
'ну що робити не бути морозиву значить, але я не можу дочекатись пятниці коли ми підем в боулінг'

тому дуже погані є таймаути розділення бо воно не перекриває і дає небезпеку
бо дитина тоді не знає що її приймають любою і думає що її люблять тільки тоді коли чемна

3. Сватання
 Використовувати існуючі привязаності для створення нових


Нереально одній мамі чи мамі і татові виховати дитину. Має бути дедевня. Ходити в гості до друзів обмінюватись дітьми.


Інтегрованість раніше 5-7 років не розвивається бо воно в лобних долях
дозволяти дитині відчувати різні почуття відносно одної і тої ж речі

важно не поведінка а відносини

якщо дитина каже що я скучав в садіку мені було такто і такто коли біжить за втішенням до мами то все нормально, а коли вже про проблеми дитина не розказує то це вже сигнал що є вже відчуження і серйозні проблеми


найбільше избалованість коли ми не даєм виплакувати сльози тщетності коли відволікаєм і не даєм дитині прийняти ситуацію. Увагою і привязаністю неможливо розбалувати

відновлювати привязаність з того місця де відбулась зупинка

Коли важко думати
Ми без дітей можем вижити а діти без нас ні, далі піклуватись і старатись

Ревність -  дати виплакати і прийняти ситуацію мама світить  всім як сонце