З останнього

От на половині вагінності здаєтся почало виходити пророщувати пшеницю. Кожного ранку заливаю 2 столові ложки водою і пару раз за день промиваю. Вроді не пліснявіє.

Знов почала пити соки по пів склянки а то слабість якась почалась - залізти в ліжко і не рухайте мене. А з соками якось воно ніби попустило.

Безсоння по ночам так і є. Прокидаюсь в 2-3-4 ночі і до ранку не можу зімкнути очей. потім би вже і поспала але вже домашні встають і треба їх обслужити.

Періодично сняться кошмари. Плюс мінус раз на тиждень два. Якась злість агресія страх безсилля відчай. Це що? Почалась з вагітністю.

В мене зламався ноутбук і я тепер без інтернету. Нічого не прочитати толком ні в чому не розібратись.

Новий виток відносин зі свекрами і мабуть мужем теж. Неприємно але факт. Описати то побільше може є якесь рішення якого я не бачу. Але ми не бачимось тепер практично (зі свекрами) і воно не дуже мозолить.

Записалась на курси водіїв. Муж ніби не дуже проти. Ну принаймні профінансував. Стартуєм 23 квітня.

Ходили з дівчатами в баню. Муж з сином чемно гуляли до темна аж поки я не повернулась. Не сиділи і не бравзали 6 годин чого я боялась.

А з мужем була розборка в результаті якої я нічого не добилась це мінус, але воно поволокло за собою ситуацію з свекрами яка більше для мене прояснилась, це плюс.
Менше беру все до голови менше переживаю але в той раз з мужем таки зірвалась і якісно так пів дня проплакала як в першу вагітність, мало не до болю в костях. Татові позвонила і все на нього вивалила. Вроді заспокоїлась.
Ну і по ходу стало ясно що я взагалі не орієнтуюсь що в нас з мужем за стосунки. То мені сдається що все нормально і навіть добре і навіть є якесь покращення а тут трась якась подія і я розумію що все марно, даремно я радувалась і себе дурила. Блін як же можна було так вляпатись. Як же можна було упистити добру чуйну мяку і лагідну людину і вляпатися у таке. І я сама собі винна. Бо дурна була. З другого боку я розумію що ні в чому абсолютно не винна. Просто так сталось. Ніхто не навчив як правильно і я зробила неправильний вибір. А що мама, мама сама думала що вона мені добре радить. Короче почався неконструктив я тільки душу такою писаниною собі травлю а нічого змінити вже не можу. Чи можу?

Бачу що в мені стільки стереотипів понакладалося. Ні, ти правильна людина, яке розлучення ти що?! це не по шаблону, що в церкві скажуть, як бог подивиться і що досадно ніхто не зрозуміє що був неправий. Вони будуть високі і моральні а я буду ще більша негідниця ніж є зараз. А чого мені то важить що вони там собі будуть думати? Ясно що раз в нас нестиковка вони думають що я погана, я не залізу їм в голову і не підкручу там то чого бракує. І чого мені так важливо щоб вони про мене добре думали? Ну як чого бо хочеться бути прийнятою. Хочеться жити серед своїх. Хочеться глибоких відносин а не поверхневих дурощів.
Ех як би хотілься з цим раз і назавжди покінчити! Порвати все і бути вільною. Без оглядки без докорів совісті і почуття вини.

А, що доброго.  Більше переключаюсь на подруг. Бачимось з Уляною в неї мудрість така жіноча вона мені зророво інколи вправляє голову. Здорово з подругами. Вони не давлять не пресингують не наполягають а просто щось підкажуть. А не підкажуть то просто вислухають. Вже легше.

Більше виокреслилась думка про формування коло спілкування. Не зі всяким знайомим треба підтримувати відносини. Деякі треба затушити. Ті які руйнують або щось насаджують або просто поверхневі. Навіть якщо у вас було спільне минуле яке досить приємно згадати.

Далі по колу слухаю 12 аспектів сімейного життя. Постійно якісь нові деталі притому такі цінні такі класні. Зараз останнє що я в зяла з того семінару і практикую то це намагаюсь переключитись з моїх сімейних негараздів на інші види щастя:

• Відносини з подругами (а їх смішно сказати аж плюс мінус 2!). 
• Відносини з батьками (зараз потепліло буду частіше там бувати може з ночовками)
• Відносини з однодумцями (недавні мої знайомі, цікаво як складуться далі наше спілкування)
• Відносини з наставниками (мудрими людьми в яких життєва мудрість, тато, пані Наталя, може позвонити Олександрі Антонівні і розказати що вона багато для мене значить просто так бо захотілось)
• І курси водіїв це буде ново і цікаво. Але щось я в напрузі що в мене буде трохи стрес просити татка побуди з сином 2 рази в тиждень по 2 години. А потім 5 раз на тиждень по 2 години. Воно мене вже напружує. Але добре, по мірі поступлення.
• І хоча би мінімум своїх обовязків виконувати. Воно дає почуття правильності повноцінності і впевненості. Інакше по стінці розмажуть і нічо не докажеш. Зараз погода гарна і ми з сином багато гуляєм - харчування і порядок дома місцями добре так пробуксовують. І 100 днів крою та шиття давним давно стоять собі.

В мене страх намалювався. Коли народиться Аліса і дома буде голодно і неприбрано то наші з мужем відносини взагалі полетять до одного місця? І цікаво і страшно як то воно буде. Але донечка моя хорошенька що би не було найважливіше що в нашому житті зявиться велика радість і щастя - це ти. І якщо це ціна яку треба заплатити то вона буде заплачена. Нема ціни яка би була зависока для того щоб ти прийшла. Так що я приймаю виклик!

А так все прекрасно. Ще щось важливе з останнього мала написати.

А згадала. Буває наростає в тілі роздратування. І воно проривається буває і найбільш шкода коли на сина. Як позбуватися роздратування? Щоб воно не травмувало моїх дітей. Хоча кажуть то закон - невдоволення мами завжди вилазить на дітях. Нажаль. Попробую його назад мужу віддавати чи що. Я ж всього навсього слабая женщіна. І дистанціюватись трохи від мужа а то він грубий стає як я наближаюсь. Щось не вилазить в мене з голови ніяк які би хороші і високі відносини могли би бути в моїй сімї не будь я тоді така незріла і не зроби я тоді неправильний вчинок. А урок який урок? Це ще не кінець мабуть раз не можу винести ще уроку. Можливо уроком є те що не можна прилипати до своїх помилок а треба їх відпускати. Бо колись одна помилка яку я не визнала і обманювала себе що це ніяка не помилка а так просто в нас має бути, привела до того що я зробила ще більшу помилку. І зараз я перебуваю в цій ще більшій помилці і закриваю собі вихід з неї виправдовуючись тим що розлучення це неправильно. І продовжую виправдовувати фактично вже цю більшу помилку, а далі по аналогії що нас чекає? Це і є урок? Подумати про то.

Мужа я не відчуваю. Тобто я не відчуваю що він відчуває. Що він думає про те які в нас відносини. Чи він взагалі про них думає. І як він їх сприймає. І мене як сприймає. Повний нуль я повністю дезорієнтована. Колись мені здавальсь це смішним і глупим коли жінки не знали що на серці в їх чоловіків і ми ніколи до такого не опустимось. Тепер в мене все це є. І це теж урок - не неси носа до гори.

Сказати 'я тебе кохаю' то напевно в мене язик зламався би і в нього теж. Боже як же все погано. Добре, що мені ті терзання дадуть, переключитись з них на те що приносить щастя.

Нетрудно быть женщиной, если не стесняешься ею быть!

в материнстве не должно быть подвига, оно должно быть в радость

Нотатки семінару Ольги Писарик

Задавати собі запитання а що я хочу отримати в результаті виховання

Помогти реалізувати свій потенціал (стати зрілим)

Що таке зрілість
 - життезтатна особистість психологічно

- становлення особистості
- інтегрована особистість, тобто здатна суміщати несуміщуване суперечливе, вести діалог із собою
 - соціально інтегрована особистість - бути разом без втрати себе, не гублячи себе, де я а де не я

на проблемну поведінку реагувати як на потребу тидину в більшій привязаності
старатись бачити не капризи а сигнал про необхідність більше уваги ласки

не можна бути забагато привязаним

чим сильніша привязаність тим сильніша самостійність

рівні привязаності поглиблюються спонтанно якщо нема принижень і пренебреження

якщо привязаність не задовольняється можуть зявитись неврози агресия відштовхування мами

альфа инстинкти - активні інстинкти - активна любов
пасивні інстинкти - очікується що нас будуть вести приймати, розуміти

в кожному з нас живе 2 групи інстинктів і в дорослих і в дітей
інколи перекос і в дітях пробивається альфа а в батьках

привязаність має давати безпеку а для цього дитини має бути залежною а мама альфою. Не інакше. Якщо дитина пішла в альфу в неї не буде почуття безпеки і тому не зможе розвиватись.

Дитина має бути для всіх ведомою а не тільки для мами

В час стресу нужда в привязаности збільшується


1. Заволодіння
2. Перекривання - концентрація на майбутньому возєднанні а не на теперішній проблемах наприклад

'мені не подабається твоя поведінка але я всеодно так тебе люблю'
'ну що робити не бути морозиву значить, але я не можу дочекатись пятниці коли ми підем в боулінг'

тому дуже погані є таймаути розділення бо воно не перекриває і дає небезпеку
бо дитина тоді не знає що її приймають любою і думає що її люблять тільки тоді коли чемна

3. Сватання
 Використовувати існуючі привязаності для створення нових


Нереально одній мамі чи мамі і татові виховати дитину. Має бути дедевня. Ходити в гості до друзів обмінюватись дітьми.


Інтегрованість раніше 5-7 років не розвивається бо воно в лобних долях
дозволяти дитині відчувати різні почуття відносно одної і тої ж речі

важно не поведінка а відносини

якщо дитина каже що я скучав в садіку мені було такто і такто коли біжить за втішенням до мами то все нормально, а коли вже про проблеми дитина не розказує то це вже сигнал що є вже відчуження і серйозні проблеми


найбільше избалованість коли ми не даєм виплакувати сльози тщетності коли відволікаєм і не даєм дитині прийняти ситуацію. Увагою і привязаністю неможливо розбалувати

відновлювати привязаність з того місця де відбулась зупинка

Коли важко думати
Ми без дітей можем вижити а діти без нас ні, далі піклуватись і старатись

Ревність -  дати виплакати і прийняти ситуацію мама світить  всім як сонце

100 днів крою та шиття. День 20, 21

Чесно прогуляла.

100 днів крою та шиття. День 17 - 19

Пішли складні речі. Сьогодні обшивала рушник цілий день. Один середній і другий малюсінький 20x20. Тяжко перестроюватись на повільні темпи і більш кропітку роботу. Але в шаві видніються перші проблиски. Знов там поскладала попересортовувала і бачу тепер що безпосередньо речей для ремонту не так вже і багато. Є там пару покривал вони маси додають а роботи там нема. Тобто лишилось менше ніж здається.
Хоча з другого боку ось навіть 20 днів не минуло а мені вже злегка піднадоїло.

100 днів крою та шиття. День 11 - 16

Чесно все шила дрібні речі восновному

Напевно дозріла до гімнастики.
Там дивні психологічні в неї переваги мені - то все веди дають, а з вед вони сміються. Ну і недружелюбно вони зразу в верхньому пості пишуть з ними щоб без фамільярності. Ну і ладно мені не треба з вами дружити, мені потрібні результати.

Очікування:
- укріплена спина і вирівняна осанка
- імунітет підніметься
- вирішити проблему з запорами. Як льон десь забуду випити - все, ходжу і 2 дні мучуся.
- ще щось може але то не так мені критично.
- а! ще пишуть больовий пориг підвищується може родити буде не так боляче?
- жіночність
- худіють багато хто може і я буду стройнішою?
- стабілізується цикл, стає неболючим

А-а-а! Ми були в гостях в нашої нової подруги. Як же в них там все витончено і класно. Ну ясно що засобів не жаліли, так би мовити. І в мене щось в середині щолкнуло. Я якби переключилась на якесь нове бачення гармонії і краси. Це на фоні ніби викрісталізовування моєї жіночності і прагнення краси і виточненості такий прискорений пинок получився. І я побачила що більшість з того що я роблю своїми руками для нашого дому для сина чи себе воно так - воно функціональне, але воно зовсім зовсім некрасиве невитончене навіть можна сказати - фу - дрантя якесь. Отаке то. Так що ентузіазму мені для 100 днів шиття не прибавилось, але що робити розгрести то треба. Більше того навіть не мої саморобні переробки, а те з нових речей які я купувала для дому (там смітничок чи гачечки для ванни туалету щоб повісити рушники і сідалки) вони ну не видверте дрантя а просто некрасиві негармонічні невитончені а просто і тільки функціональні. Я ніколи не оцінювала речі побуту і взагалі все те де я живу з точки зору краси і гармонії.

100 днів крою та шиття. День 7 - 10

Чесно і без перебоїв де менше де більше але шила. Речі з дрібними неполадками в восновному. А і ще нові наволочки звузила але то швидко до пів години зайняло.
Наразі купа не зменшується ще.

100 днів крою та шиття. День 6

Дрібні речі попідшивала.
Обрізала затоптані знизу штани і підігнула. Будуть добрі на сина цього наступного року
Підігнула вже обрізані колись затоптані знизу штани
В білизні маленьку дірочку зашила

Аліса штовхнулася сьогодні. Точно точно без сумнівів ну на 98%. 13 тижнив і 3 дні десь в районі 16:30.

В мене якось так почало получатися - що перед сном я прибираю квартиру і станом на час коли ми лягаєм стати в нас чиста хата. Ну відносно чиста - умивальник в ванні може бути тьмятим і душ захляпаним, але!
кухня чиста - посуда помита, умивальник чистий або близький до того, крішок на підлозі нема (помита повністю або протерта епізодично), на столах чисто або близько до того.
В усіх інших кимнатах всі речі які криво лежать забираються на свої місця.
Унітаз вибачте без тьмяного нальоту під водою.
Іграшки позношені всі до шафи і поскладані.

Раніше я могла спокійно іти спати серед кучі лах довкола валяющихся (головне з ліжка їх відгребти в сторону) і з армагедоном на кухні. А тепер ні. Прогрес. Я рада.

Ще про можливі причини того не забути написати.

Наш татко терплячішій якийсь став чи то може я спокійніша просто стала почуваю себе впевнено а не так що в любий момент клюнуть і якщо розібратися то поделом мені.

Хоча інколи серед ночі я прокидаюсь від того що наш татко миє в своїй кімнаті підлогу собі перед сном. І тоді мене починає совість гризти що я погана хазяйка. Але з другого боку - класний же в нас татко.

З усіх пунктів по збагаченню раціону вітамінами і мінералами в мене виконується тільки 2.
Самі прості для виконання.

- пилок зранку і льон (з ним трошки мороки але без нього я дуже погано себе почуваю). Ну і вода але то не вітаміни. А ще йогурт практично кожен день.
Ламінарія і кунжут зрідка.  З пророщуванням пшениця взагалі погано - то спліснявіє, то не проросте, потім стоїш і не знаєш, що з тим робити - і їсти страшно, і наморочилась - викидати шкода.

І от для здоровя хочу ще зарядку додати. :)
І що з тим робити чо то воно так тяжко. Щось реорганізувати і пробувати знов. Але що?!

Збірний todo пост

Кажуть щоб сформувати нoву звичку треба 21 день. 21 день старатись і пильнувати щоб не забувати і не скочуватися до старих звичок. А потім нова звичка вже сама собою приживеться і не треба буде вже пильнувати. Інші джерела кажуть що на це потрібно 6 тижнів. 42 дні.
І ще кажуть працювати над однією звичкою одночасно. Але ж так хочеться всього одразу.

Значить які в мене проекти назрівають:
21 день для мами із пісень
21 день без компа при мужеві
21 день для рівної осанки

Або 42 краще для надійності.

І ще проект вітамінізації при вагітності, який запущений раніше але здорово хромає.

Ще не забути розібратись з харчуванням по ведам і теж дотримуватись того.
І ще зарядкою зайнятися рожденіє звізди та що.

Ай ну скільки я буду ставати на ті самі граблі. При мужеві не можна сидіти за компом. Викарбувати собі то носі і не забувати.

От на днях листувалась з дівчатами, ну воно ж захоплює - нові люди і при тому однодумці - весь час бігала відповідала - і ввечері син вже спати хоче очка тре починає піднивати. Татко наш регулярно протягом пів години 'клади дитя спати' а мені ще трошки ще капочку вже відписую і йду - і бам! йому урвався кінець. Чуть не забрав ноут. А потім я вже бачила сидів за моїм девайсом і в консолі настроював мені щоб не конектилось в інет. Почались репресії, блін.

Дотягнула. Ну я канешна йому сказала. Я теж маю право на... ну... цей... на свою жизнь і жиланія свої. І що він війни ваапще хоче?! Не Бог ти мені щоб отак захотів і репресії тут влаштовувати. Грубо і не женственно, я знаю. Ну з достоїнством хоча б. Пішла собі веди включила - попустило трохи мою обіду страшну. Добре що на хвилі емоцій знов з дому не погнала :)

А все чому? Мудрості мені женской треба піднабратися. І своїми жіночими методами з ним взаємодіяти. Не силою нечутливістю і репресіями. А м'якістю, тихістю, слабкістю, жіночністю і красотою (неопісуємой своею). І обпливати рифи. Це до чого все, до того що

не сидіти при мужеві за компом

Зробити собі ще один проект '21 день без компа при мужеві' чи що?

Мене зараз тягне на розвиток своєї жіночності. Лагідності і поступливості. Тягне на красиві плаття з кружевами. На прислухання до себе. На розвиток мудрості. На розвиток інтуіції.

Знайшла на форумі дівчат зі Львова, які так само 'не все як люди' роблять. А одна з ний тут через будинок біля нас живе. А! Ну не класно хіба!
Вчора приходили з малюком до нас на чай. І теж ще лялю чекають майже на той же час що і ми. Така впевнена дівчина. Чітко і однозначно зразу робить висновки про причини речей. Мені напевно ближчий трошки мякішій підхід, не такий однозначний якийсь, який допускає варіації. Ну але класна дівчина. Вони тут чуть більше року мешкають.

Ще цікаво від листів і живого спілкування зовсім різні враження. Напевно що лист я собі читаю з тим настроєм і тою інтонацією яка в мене в середині, а воно може відрізнятись від реального яке є в людини.

Слінги і слінгозустрічі, через все місто пішком з примотаним малям. А! Ну хіба не сродна душа!

Продемонструвала нам що таке термобілизна і мембранний одяг. Як легко одягнений малюк і при тому всьому не мерзне. А головне рухатись може. Наш Ю в кожуху зовсім важко рухається. Щось в тому є, але хімія щось не дуже мене приваблює. Ну і дороге воно дуже. Ще про то подумати.

Вони ходять на зустрічі з підготовки до домашніх пологів тут біля нас недалеко на Чорновола. Які саме так і позиціонуються як саме до домашніх. А мені нікуди ходити не хочеться.

Ще одна дівчина Наталя (вони чуть далі, на привокзальній), теж чекають лялю, але на пару місяців раніше ніж ми. Теж на ті домашні зустрічі ходять. Ми не бачились ще, тільки листувались.

100 днів крою та шиття. День 5

Прогуляла. Відробити.

100 днів крою та шиття. День 4

Перепідігнуга спідницю, щоб вона довша була  на пару сантиметрів.

100 днів крою та шиття. День третій

А! Прогуляла. Відробити.

100 днів крою та шиття. День другий

Перепідігнула подушку. Вона велика була і плоска, я зігнала псе піря в одну сторону, а протилешну сторону на неї зверху загорнула і пришила щоб не талапкалась. В результаті з квадратної плоскої подушки вийшла прямокутна нормальної наповненості подушка. Але перший раз я її затуго стисла і вона тверда була. А сьогодні перепідігнула чуть вільніше.

100 днів крою та шиття. День перший

Швейна машинка в мене буде ще 3 місяці. За цей час мені би дуже хотілося розгрібти все своє шмаття на перешивку і переробку. А їх 2 великі короби, простір між ними і ще трохи зверху. Так що тепер абсолютно кожен день (ах без неділь) я повинна щось трішки, але перешити. І зменшити ту купу. І в останній день щоб там нічого не було.

Вчора був перший день і я пообшивала свої легінси, які переробляла з дитячих трикотажних штанців (ще раніше повипорювала резинки, вони затісні, а тепер просто підігнула верх без резинки, нічо не тисне і не жме в живіт, особливо актуально вагітним).

В мене ніяк не получаються булочки. Пишні і мякенькі. Вони забиті і дубові якісь. Від останньої невдачі я вроді відійшла і готова до наступної знов пробувати. Сьогодні в меню хліб. Ця картинка з повітряним і мякишем всередині і хрумкою скоринкою мене покорила.
Здається ми виздоровіли.

Одним словом поцапались недавно і я сказала такі жахливі слова, але спокійно сказала, то ж дійно неприпустимо йому так поводитись. А то що я теж була неправа то я собі зразу простіла як настоящій девочці. Сказала що не хочу більше бачити і щоб він забирався. І він пішов. А потім повернувся. Але не зразу, ще потягнув трохи. В сумі нашого татка не було тиждень.

Суміш всяких різних почуттів. А хто з них головний? Але в результаті не вони головні взагалі. Навіть не буду про них писати. Бо почуття свої треба виховувати і направляти а не давати керувати парадом. І в цьому получається ріст.

Я наслухалась ведичних лекцій (але видно недостатньо як показує ситуація з першого абзацу) і багато всього стає на свої місця. І моїх очікуваннях. В сприйтятті і відношенні, до свого мужа в першу чергу.

Бо воно мене турбує, воно дає імпульс шукати і вчитися. Тобто як мінімум вдячність долі за такого нашого татка що я стаю кращою з ним.

І тут сталось чудо. Почало змінюватись те що жінкам дуже важко змінити - своє глибоке переконання (може і не свідоме), що він не найкращий для мене варіант.
Веди кажуть що якщо жінка десь в глибині душі буде думати що її муж не найкращий для неї варіант, то в сім'ї нема ніяких шансів. Я аж розстроїлась коли то дізналась. Я поняття не мала як то своє відношення змінити... самозадурювання не пройде. А тут воно бере і починає помаленьку змінюватись просто від розуміння того що з ним я стаю кращою.

Аяй я захворіла. Так береглась так береглась до церкви не ходила рідних не провідувала по магазинам не шастала сина до дітей не водила а знайшло воно мене саме в мене ж дома. Прийшов наш татко від родичів і приніс подарунок. Причому сам не захворів. Перший день голова сутки боліла і я ще не зрозуміла що вже хора, на другий день горло було підозрілим и тут до мене дійшло. Часник, імбирний чай, полоскалки сіль сода, ввечері ніс вигрівала мишечком з сіллю - нічого не помагає, розбирає далі. А дванадцять тижнів рівно між усім. І навіть не полізу шукати чим то віруси шкідливі на таких термінах. Надіюсь що вже нічим.
Ну і сьогодні голова злегка чути і ніс заклало пчихаю. Хоча таке враження що ніби вже не йде по накату а вроді тормознулось. Сьогодні нашла імбир, малинове варення і цілий день п'ю. Ось тільки ближче до обіду проголодалась. Наліпила собі вареників і буду зараз балдіти за кіношкою.

Ні то капец. Не буде в мене обмінки з аналізами для роддому. Ну його в баню та нервотрепка вся. Ще про лікарняний подумаю, а про аналізи і обмінку - дякую не треба, нерви нам потрібніші.

І от зявилася в мене думка - а може їхати родити в Судак? Чи ще куди. Але в Судаку ми вже все знаєм. По перше - ЖК до мене там не добереться і не буде нерви полоскати і я стосунки з гінекологинею не попсую. Вона як паличка виручалочка буває треба хоч і в сістемі. Тобто в 30 тижнів стаю на облік, получаю обмінку, оформляю документи в соц захисті і ми линяєм на море на 3 місяці. І термін якраз хороший получається кінець літа - бархатний сезон. Ану ану подумаєм детальніше.

30 тижнів акушерських буде 26 червня. А через тиждень в сина ДН. А ще через тиждень все оформити і їхати. Або для запасу може ще тиждень накинути? Тобто десь на 10 - 17 липня їхати. Квартиру знімати на весь серпень і вересень. З інтернетом. Взяти возика маленького для сина. Слінг до того часу щоб був вже в нас на руках.

З недоліків - непонятно, як то там реєструвати дитя.
І потім з маленьким дорога сутки назад додому.

Може зразу після родів додому їхати? А незареєстрованого в поїзд не пустять - треба буде там по любому реєструвати. Так що взяти всі документи з собою які можуть бути треба.
А якщо тьотя Катя почує що ми шумимо - побачить що родимо і викличе швидку? Треба не до тьоті Каті, а окрему однушку без господарів.

Обговорити з мужем і може де в соло родах попитати.

Насіння льону

А льон це справжнє спасіння! Тільки приспособитись треба як його приймати. Жменю насіння залити 1л холодної води і дати на маленькому вогні трохи покипіти. В мене і по 30 хв буває на мраморному кипінні стоїть. Має такий кисільок легенький получитись. І той кисільок пити цілий день замість води чи компоту. Туди ще жменю агрусу і пів ложечки стевії закидаю, щоб якийсь смак в того всього був.

Але пмостійно його пити протягом дня не дуже мені подобається бо потім раз 6-8 за день можна в туалет не по маленькому сходити по чуть чуть. Воно типу обволікує і помагає їжі по організму просуватись буз затримок скажем так. Але чи встигає організм з їжі взяти все необхідне при такому швидкому просуванні? А може то з непривички здається швидко а насправді нормально...

Я один день після обіду попила і з мене до вечора все повиходило. І тепер так добре (на душі :)) таке почуття легкості і жвавості! Хто би подумав. Знахідка без перебільшень.
Тепер я пробую зранку і після обіду льон не пити щоб їжа зашвидко не скользила. А починаю пити через годинку-дві так після обіду. А ввечері вже так щоб їсти то і не їм хоча буває за компашку з домашніми перекушу що.

Пробувала починати пити льон після вже вечері або вечірнього перекусу (бо щось ввечері їсти не дуже хочеться) шоб на ранок нормально без мук сходити, але так не дуже добре працює бо станом на вечір вже відчуваю якесь наповнення в кишечнику, а сходити не можу і воно там до ранку сидить. Тобто треба починати до вечора. І ввечері теж пити щоб ще до ранку вечеря добре пішла.

Я то все пишу в таких тошнотних деталях щоб не позабувати бо проблема та в мене скільки я себе памятаю тільки не завжди вона мені так надокучала і не завжди була проблемою. Хоча не факт що по здоров'ю деякі моменти звідси ростуть.
Саме усвідомлення що там в тобі щось сидить і отруює організм чого варте. А може то більше вже самонавіювання.

Одначе. Є рішення і це добре. Хоча в ідеалі було би добре наладити роботу організму щоб він і без зовнішніх засобів справлявся (хоч і натуральних) але і так дуже добре.

Бо всякі там пиття теплої води натще чи ізюм чи чорнослив замочувати чи буряк насилу в себе пхати воно навіть блисько біля лбону не пробігало по результативности.

Вибираю слінг. Дав би Бог хоч стільки скільки сина виносити з моєю поламаною спиною. Тому вирішила брати вже самий самий щоб спина найдовше протрималась. І щоб спина манюні не в обіді була. З сином вже наекономила - відмучилась в самосшивках 9 з половиною місяців (хоча і свое задоволення в тому було), але спину поломала. Тому зараз може надіюсь що та суперобнімаюча грузопідйомна тканина зробить своє діло і я хоч би з пів року поносила. Хоча і в слінгоманіяків спини поломані і вони кажуть то звичне діло ходять по остеопатам на йогу і роблять комплекси для спину (зарядку). Так що не факт що та дорогуща шмата нас спасе. Ну продамо як що що вони на вторинному ринку продаються зовсім непогано.

Орієнтуюсь на розношену бавовну подвійного діагонального плетення. Добрі люди злегка направили бо я вже всю голову зламала загубившись остаточно в тому всьому різноманітті. З кольорами не визначилась поки. Щось нейтральне буде зі мною зливатись. А яскраве і радісне не до всього мого одягу підійде. А розраховую строго на один девайс (з туманною але дуже непевною надією на розширення гардеробу - треба буде ще з мужем ідеологічно попрацювати а це ой непросто).

Плюс мінус Jan або Eva ну або Martin може бути.

Аліса

Чітаю своїх дівчат значить і там хтось пише про свою доню 'в моєї Аліси <щось там було>' В мене в середині аж щось йокнуло - Аліса! В мене має бути моя Аліса!

Так що Аліса. от.

Хоча в той же час приблизно я з захопленням покатала синову машинку. Добре так покрутила колесика, а вони інерцийні, класні такі, вжикають.

То біля місяця назад було. Ще тошнотіки мучали. Зараз вже нема того і то давно (тижні 3?).

В мене інколи стаються припливи вдячності і поваги до мужа. Як би то розвинути далі. Ох в мене багато нових думок. Коли би  то встигнути написати. Він же в мене такий нормальний насправді.

З одного з розповідей про льон 

Мы ели и пили лён. Замоченный лен выделяет слизь, очень полезную для организма в целом, и для родового процесса в частности. Эта слизь она обволакивает плод и способствует, как бы его скольжению [в пологах моя прим]. ... У тех у кого проблемы со стулом, лён работает так же. Так вот мы этот лен добавляли во все салаты, ели просто так, мололи в коктейлях. Может быть и слегка переборщили. Звідси. 

А вчора випадково знайшла домашню якби вроді кажуть олію льону і взяла її. Цікаво її дія така сама як і самого льону? на наступний раз якщо ще побачу продавщицю попитаю її про зерна.

В льняном масле действительно содержится много омега-3 жиров, но, к сожалению, оно окисляется слишком быстро. Число пероксидов, то есть продуктов окисления липидов, в нем огромное. Такое масло принесет организму вместе со свободными радикалами гораздо больше вреда, чем пользы.
...
Омега-3 жиры содержатся также в семенах льна (в таком состоянии полиненасыщенные жиры более стабильны), зародышах овса, зародышах пшеницы. Найти их можно в магазинах здорового питания или в обычных супермаркетах в отделе диетических продуктов. Их следует всегда держать в холодильнике и использовать только свежими, иначе вы рискуете вместо омега-3 жиров перенасытить свой организм свободными радикалами.
Отут

 І будь мудрим

Ох як ми класно прогулялись! З нового львова до кінця Чорновола... по легенькому сніжку під лагідним передвесняним сонечком. Вийшли в 9 ранку, додому зайшли в 14:00. По дорозі зайшли в книгарню і накупляли книжок синові, класні такі, до подружечки в Університет забігли, там син булочку перегриз, потім на базарі ще раз я подивилась на своє плаття і вирішила що добре що ми на ті гроші книжок накупляли. Син заснув і ще так у возику вдома і досипає. А я ноги повище закинула і насолоджуюсь солодким почуттям втоми. Це ми з сином в батьків погостювали, з суботи вечора.

Добре треба до вітамінізації серйозніше відноситись. А то я щось все геть занедбала.
Отже щоденний план

• вода натще
• промити і наставити пшеницю проростати
• поставити і запарити траву на день.
• пилок через 15хв
• сік морквяний ще через 30хв
• сніданок (гречана / гарбузяна каша)
• через 2 год але не раніше 11 зїсти вчорашні проростки
• обід вечеря як на душу ляже
• ч ложка кунжуту в 17:30
• промити проростки перезалити водою в 17:30 і 20:30

Все нічого не забула. Не тошнить. Піду сьогодні сукню куплю. Ну в крайньому разі в понеділок. І буду вся така красива. Хочеться бути білою, пухнастою і мякенькою. Жіночною. А не ходити гавкати на всіх. Те гавкання геть мене з колії вибиває.

Ага добре я зрозуміла. Я не так реагую коли я не сподіваюсь ні від кого подвоха. настроїтись треба не гавкати а - розгубитись. Просто впасти в анабіоз собі.

Ах! Не справилась з керуванням. І як це я не вслідкувала за собою... як некрасиво.. Але відійшла досить швидко. Заради малюка заставила себе відійти. Хоч першим поривом було їхати звідси насиру матері, але куди? До батьків? Я там тільки гостювати можу... а жити якось не приспособлено для сина тай сама не маю до чого рук там прикласти... хоча бувати дуже люблю в батьків... і потім на що ж нам там жити... поки я то все думала, погримала дверима, синові не сильно, але перепало... тай попустило... хоч всередині глибока образа якась лишилась... Не давала їсти цілий день, над вечір зжалилась. Ну і що, а хочеться любві.

Мені страшно собі признатись, це не любов з моїх мрій. Мені страшно себе запитати, страшно навіть написати те що страшно запитати, а відповісти ще більше страшно. Це якби визнати що все - провал. Ми з тріском провалились.

Я пригадую як ми тільки зустрічались, як все прекрасно ідеально було намальовано в моїй голові. Як легко і надхненно закривались очі на наші розбіжності і пояснювалось тим що 'наша любов здолає всі труднощі'. А ця моя епопея з 'одне ціле' чого лише варта. Короче незріло то все було як мінімум. І знань не було.

А дитиночці на третьому місяці дуже важливо щоб мама відчувала себе коханою, цінною, обігрітою і в затишку. Тоді дитиночка зможе мати адекватне уявлення про те, що таке здорова любов. А я не можу себе так абстрагувати щоб відчувати любов і купатися в задоволенні бути потрібною і цінною коли цього всього нема. Але!

У мене є мої фантазії! У мене є мій казковий світ де все чудово. Де закохані залишаються закоханими і цінними на все життя. І вони насправді одне ціле. І я туди тікаю по вечорам перед сном коли син слухає казочки. І там я це все відчуваю. І ще раз розумію що в мене в житті і крапельки того щастя не залишилось. І ще під питанням чого такий воркароунд навчить дитяту - тікати від реальності?

Ну так в мене є наші малюки - велика радість і втіха. Але повністю замикатись на дітях теж не діло.

От написала і знов розстроїлась. Посварилась на хлопців.

Ох жеж я і розслабилась! Не варю (макарони не рахуються), не прибираю (субота не в щот), нічого не шию, за своїм харчуванням не слідкую і вітамінного нічого не їм, да, оце погано. А як жеж я нещадно бравзаю! Ну з користю звичайно - я багато вчуся по темі. Але яке ж це задоволення! Наш татко якось це все терпить і навіть не буркає нічого. І совість свою я заспокоюю - перший семестр - для відпочинку.

Хоча кажуть що не треба лінитися щоб дитинка не була лінюхом. Але ж це не лііііінь. Це просто трошки відпочити і набратись сил. І чу-у-у-у-точку полюбити себе.

Значить звонила подружечка розказала про метод йонаса для дивчат які мають труднощі з зачаттям. Ну що я скажу чисто науково - вражає, наприклад з 360 проблемних пар завагітніло 352 і то в межах циклу-двох. Ну не вражає?! І я зарилась, значить. Там є свої сприятливі дні і вони можуть сильно не співпадати з фізіологічно сприятливими днями. Але після того, як визначено сприятливий для зачаття день, дуже рекомендують перевірити ще ризики. Ризиками вважається складна вагітність, викидні, або хворі діти. Бо сприятливі для вагітності дні ще не означають здорової вагітності. І якщо ризики малі то вже тоді приймати рішення про те, чи вагітніти цієї дати. І то все дослідженнями підтверджено.

І дьорнуло мене щось поцікавитись, які були ризики на ту дату, коли було наше зачаття. І що би ви думали - ми  попали на новолуние. От тобі і на.

Я зразу дуже встривожилась, але друга половина залишалась незворушливо спрокійною, до ранку я вроді то відпустила. Прийняти так як вже є і якось не давати тому отруювати радості очікування. Але хробачок гризе. Як його тепер позбутися? Дитинка то ж видчуває. Щоб часом дитинка не подумала, що я її неприйму і щоб оті мої емоції нам потім не вилізли боком. Може молитву яку проговорювати, як знов найде?

Підтошнює майже постійно. Але раз в 5 днів сильно тошнить. Хоча не рвала. Сьогодні очікувала супер тошнотний день, але вроді досить зносно ще наразі. Вже пару днів як почало вистарчати повітря, вже не відкриваю вікна навстіж і не внюхуюсь в повітря як наркоман з перманентною віддишкою. А взагалі все в такий фоновий радості. Навіть ті ташнотіки. Це ж моя малюсічка там росте. Кожної мить в мені відбувається чудо.

Вже понеділок, а я з пятниці не можу заставити себе помити умивальник на кухні. І відповідно вся брудна посуда теж чекає чистої раковини. Сьогодні прийде наш татко (після ночівки в батьків) і я напевно все-таки зберусь з силами і все перемию. Не перед собою, так хоч перед нашим татком - соромно. А що я я себе і з брудною кухнею люблю :)

Все тихо мирно спокійно.

Просто супер день. Я багато думала і читала. Аж під вечір важка голова була. Як колись після продуктивного і насиченого робочого дня. Відпочила дуже добре. Були з сином удвох дома.

Трошки зрозуміла про себе дещо.

Виснажує не те, що багато роботи, а те що всередині внутрішнє напруження, щоб все встигнути. І навіть, якщо робиш щось ніби приємне, я вмію обставити справу так, щоб врешті змучитись і виснажитись. Наприклад - задумала поїхати до батьків. Хорошо-о-о.. посидимо спокійно чаю поп'єм... на тата подивлюсь, баба з внуком побавиться... Так але треба швидко з дому вийти, не гуздратись сильно, бо мама тільки до обіду дома. Ох, щось би привезти здалося, ми вже місяць не бачились. Точно! Напечу чебуреків. Але бігом - треба до 10:00 напекти і вийти з дому. Так зараз 9:00, тісто пидходить півгодини, пошуріку за 20 хвилин пожарити, і ще за 10 зібратись і вийти. И кухню прибрати. І все я вже змучилась, як тільки починаю про то думати, що зараз все бігом бігом. Одним словом добре, що я не змогла зв'язатись з батьками і ми никуди не поїхали.

Надихає і придає сил \ жвавості \ бажання що? Іншими словами де черпати енергію? Для багатьох дівчат сходити кудись одній. Навіть за хлібом на 20 хвилин. Або в салон краси сходити. Або щось новеньке приготувати. Або прикупити щось гарне в свій гардероб. Чи просто банально виспатись. Чи якийсь бардачний кут дома розібрати. Примиряю на себе - все не то. Врешті прийшла до висновку що найбільше надихає (в порядку спадання):

• Коли хтось приділить увагу, похвалить, або просто скаже, як в мене десь щось в якийсь області  класно і то бажано зі сторони, не зацікавлені особи так би мовити. (мотивує на всі 10 балів з 10)
• Побравзати. Почитати, що дівчата пишуть за дітей, відносини в сім'ї, які труднощі, як вирішували, що змінилось. Зробити собі якись висновки на майбутнє. Викристалізувати свій підхід до ситуациї, і якщо би в мене щось подібне намальовувалось, вже мати знання, як з ситуацією працювати. (9/10)
• Зустрітись з подругою. В залежності від подруги по різному мотивує. (5-10/10)
• Ну і дуже слабенька, але напевно всетаки втіха, то щось гарне собі купити і покрасуватись. (4/10)
• Прибрати щось поскладати або щось нове приготувати, або придумати чи застосувати щось якісно нове для упорядкування дому чи життя теж мотивує, але досить слабо впорвнянні з першими пунктами (3/10)

Останні три пункти підходять тільки для випадків не повного і остаточного виснаження.

Напекла таткові чебуреків і він перестав фиркати. Вроді все наладилось. Ура!

А взагалі даремно я так переживаю, що його 'не таке' відношення до мене, якось погано на малюку відіб'ється. Згадала історію про погагого дябика, в якого була любімая жина і вони чекали дитинку, так от, дитинка дуже благочестивою народилась. Хоча не факт, що він до дружини погано ставився, вона ж улюблена в нього була, та й вагітність вона потім з святими старцями провела... ех хотіла втішитись називається...

Полюбе менше треба то розстройство в себе впускати.

Але з іншого боку мої дії вчать дитиночку поводитись в таких ситуаціях в яких я зараз перебуваю, так як я в них зараз поводжуся. І що, от виросте моє дитя і буде просто терпіти, старатись відмахуватись від того, що його розстроює і намагатись не впускати близько то до себе... Ні ну такого я своїй дитяті не побажала б, звичайно.

А побажала би, в першу чергу, бути достойним. Поводитись в таких ситуаціях достойно, стримано, виконувати свої обовязки, вірити у краще, бути щасливим і самодостатнім від самого себе, вміти самому знайти джерело надхнення, не забувати самому себе радувати. А для останніх кількох пунктів потрібно знати себе. Щоб не думати що щось принесе тобі радість а виявиться, що ні і навпаки і тому подібне. Щоб не думати, що візьмеш волю в кулак і потерпиш похід до родичів, а потім відходити тижнями від знесилення і виснаження.

Я починаю помаленьку розуміти, що означає зрілість.

Як нас гарно снігом замело, справжня зима з казки, машини майже не їздять pанок ще, дороги білі білі нарядні. І настрій чудес із дитинства.

Так собі деньочок... навіть всплакнула в обід...

В лекціях (лалани) так гарно розповідається, яким може бути благословенним час вагітності і як це все добре для маляти... які хороші якості в який час розвиваються в маляти якщо мама оточена любовю і увагою тата... і як це все далеко від того що в мене є... капец просто

Можна звичайно розвинути ідею про те, що я сама у всьому виновата... але від того не легше...

Невже так нічого ніколи і не зміниться... Ну хоч щось би хорошого було... a! Обняв коли плакала... і при цьому продовжував докоряти, в результаті я геть розійшлась і він вступився... і на тому дякую... мда

ниття якесь а не щоденник маємо що маємо

Вчора (рівно в місяць по зачаттю) почались тошнотіки, яка ж я щаслива все-таки! Ніякого тесту вже не треба робити (я тягнула-тягнула і затягнула бо боялась його робити). І сьогодні вони нікуди не пропали. Зранки після прокидання (5-6 ранку) і до вечора помалу розсмоктується. Це для нас зовсім нове, з сином ніякого токсикозу і близько не було.

А від одної думки про мою улюблену пароварену картоплю підступає спазм в горло з рвотними позивами. І про сметанку сепараторну теж (йой а я її вчора аж 3 літри купила). Перебираю продукти в голові що би хотілось посмакувати - нічого не хочу. Впринципі батончика хочеться свіженького з корочкою. І жареного так! Дерунів! А так то цілий день на яблучному соці і миндальних горішках живу. І простокваші. Але без особливих емоцій.

Взагалі біля тижня (чи 2) тому придумала собі правила для харчування, щоб не переживати що я ще й годую сина і вітамінів не п'ю і може комусь з нас трьох не вистарчити:

• зранку натще стакан води
• постаратись всета-ки сходити по серйозному до першого прийому їжі
• чайна ложечка кунжута (по бажанню опціонально можна ложку маку), старанно розжувати і проковтнути (кальцій)
• пару миндальних горішків (добре ще не розібралась але теж кальцій)
• сніданок по бажанню гречка на молоці
• в перші половині дня морквяний сік (пів-склянки - склянка) для фолівої кислоти
• ну і ще хліб цільнозерновий пекти або хоча б пророщувати пщеницю (для віт B, але до того ще не добралася)

Не хватає повітря якась слабість хочеться сісти чи лягти. Легше з відкритими вікнами але тоді холодно.

І при всій великій радості за нас я ніби почуваюсь якби виноватою що в нас нарешті вроді вийшло а в моєї подружечки все ніяк... Я за вас молюся... Все буде добре

І ще от мені подумалось щодо нестриманості до нашого татка: може то просто підсвідомо, нарешті я отримала від нього те, що мені треба було і тепер можу розслабитись і не вдавати з себе хорошу, от і відпустила гальма... Тобто вже нема потреби мені бути ним одобреною і все в тому дусі от і розслабилась... а раніше я сама в собі всі спалахи давила... що теж не добре там всередині тим дуситись...

6-7 січня на саме Різдво були в таткових батьків. І от вже тиждень я не можу прийти до себе. Тобто ніби вчора вже оговталась і прийняла ситуацію, а сьогодні знов сварюся з татком. Тобто вроді воно попустило там внутрішньо а зовні ніби щось поламалось - мені важко стримувати себе в гніві чи розчаруванні чи в простих щоденних маленьких і побутових 'не так'. Я не стримуюсь і включаю гучність. На сина дратувалася 3 дні. Маленький мій зайчичок такий розгублений і такий ображений губку піджимає і напів скриплим голосочечком каже 'я чемний'. Хороший мій хлопчичок. Добре що хоч пожаліла потім. А на татка ще досі злюсь і дратуюсь з пів поворота. Може через те, що в середині я знаю, що веселе різдво в мене було 'через нього'. І це дуже багато ресурсів в мене відібрало. А чого ця вся ситуація з моїм відчайдушним різдвяним виживанням і отепер коли ковбасить по причині і без навчила наше мале мале маля? Для протоколу 6 січня був 25 день, зараз 31. І оце найважче прийняти. Що через нього постраждало моє малесеньке маля. І живіт після кожної такої взбучки ниє.

Ну хоч би користь яка була з того всього. Ну хоч би урок якийсь вартий тих жертв. А то нічого. Пусто.

Максимум що приходить в голову - прийняття. Прийняти що буває така от єрунда.

Відсторонитись від того болю який роблять тобі близькі. І любити їх далі. А вони далі дубаситимуть мене по голові проходя мімо і лишати мене без всяких ресурсів до життя? Тобто треба навчитись не віддавати їм ті ресурси. Тобто я буду тратити ресурси в боротьбі за них же... Ні бред то все.

Відсторонитись від того болю який роблять тобі близькі і ... віддалитись від них. Ну чого лишній раз людей провокувати на агресію по відношенню до себе. Так, це найбільш енергозберігаючий варіант. Мінімізувати контакт з татковими батьками. Хай живуть собі. Що мені клином світ зійшовся на тому щоб вони про мене добре думали? Не буду більше їм потворствувати. Бо сама себе насилую, змякшую, а толку ніякого, татко майстерно їх на мене натравлює.

Ну а що з самим татком робити? Тут нікуди не відкрутитись - треба буде якось це йому простити. Я почекаю тиждень, а потім знов про це подумаю, може воно якось собі там всередині перевариться. А тим часом віддалитись максимально, але без агресії. Нічого особистого, як то кажуть, не на зло а просто для уникнення болю (поки нема ресурсів його терпіти).