Ай ну скільки я буду ставати на ті самі граблі. При мужеві не можна сидіти за компом. Викарбувати собі то носі і не забувати.

От на днях листувалась з дівчатами, ну воно ж захоплює - нові люди і при тому однодумці - весь час бігала відповідала - і ввечері син вже спати хоче очка тре починає піднивати. Татко наш регулярно протягом пів години 'клади дитя спати' а мені ще трошки ще капочку вже відписую і йду - і бам! йому урвався кінець. Чуть не забрав ноут. А потім я вже бачила сидів за моїм девайсом і в консолі настроював мені щоб не конектилось в інет. Почались репресії, блін.

Дотягнула. Ну я канешна йому сказала. Я теж маю право на... ну... цей... на свою жизнь і жиланія свої. І що він війни ваапще хоче?! Не Бог ти мені щоб отак захотів і репресії тут влаштовувати. Грубо і не женственно, я знаю. Ну з достоїнством хоча б. Пішла собі веди включила - попустило трохи мою обіду страшну. Добре що на хвилі емоцій знов з дому не погнала :)

А все чому? Мудрості мені женской треба піднабратися. І своїми жіночими методами з ним взаємодіяти. Не силою нечутливістю і репресіями. А м'якістю, тихістю, слабкістю, жіночністю і красотою (неопісуємой своею). І обпливати рифи. Це до чого все, до того що

не сидіти при мужеві за компом

Зробити собі ще один проект '21 день без компа при мужеві' чи що?