Одним словом поцапались недавно і я сказала такі жахливі слова, але спокійно сказала, то ж дійно неприпустимо йому так поводитись. А то що я теж була неправа то я собі зразу простіла як настоящій девочці. Сказала що не хочу більше бачити і щоб він забирався. І він пішов. А потім повернувся. Але не зразу, ще потягнув трохи. В сумі нашого татка не було тиждень.

Суміш всяких різних почуттів. А хто з них головний? Але в результаті не вони головні взагалі. Навіть не буду про них писати. Бо почуття свої треба виховувати і направляти а не давати керувати парадом. І в цьому получається ріст.

Я наслухалась ведичних лекцій (але видно недостатньо як показує ситуація з першого абзацу) і багато всього стає на свої місця. І моїх очікуваннях. В сприйтятті і відношенні, до свого мужа в першу чергу.

Бо воно мене турбує, воно дає імпульс шукати і вчитися. Тобто як мінімум вдячність долі за такого нашого татка що я стаю кращою з ним.

І тут сталось чудо. Почало змінюватись те що жінкам дуже важко змінити - своє глибоке переконання (може і не свідоме), що він не найкращий для мене варіант.
Веди кажуть що якщо жінка десь в глибині душі буде думати що її муж не найкращий для неї варіант, то в сім'ї нема ніяких шансів. Я аж розстроїлась коли то дізналась. Я поняття не мала як то своє відношення змінити... самозадурювання не пройде. А тут воно бере і починає помаленьку змінюватись просто від розуміння того що з ним я стаю кращою.