Вчора (рівно в місяць по зачаттю) почались тошнотіки, яка ж я щаслива все-таки! Ніякого тесту вже не треба робити (я тягнула-тягнула і затягнула бо боялась його робити). І сьогодні вони нікуди не пропали. Зранки після прокидання (5-6 ранку) і до вечора помалу розсмоктується. Це для нас зовсім нове, з сином ніякого токсикозу і близько не було.

А від одної думки про мою улюблену пароварену картоплю підступає спазм в горло з рвотними позивами. І про сметанку сепараторну теж (йой а я її вчора аж 3 літри купила). Перебираю продукти в голові що би хотілось посмакувати - нічого не хочу. Впринципі батончика хочеться свіженького з корочкою. І жареного так! Дерунів! А так то цілий день на яблучному соці і миндальних горішках живу. І простокваші. Але без особливих емоцій.

Взагалі біля тижня (чи 2) тому придумала собі правила для харчування, щоб не переживати що я ще й годую сина і вітамінів не п'ю і може комусь з нас трьох не вистарчити:

• зранку натще стакан води
• постаратись всета-ки сходити по серйозному до першого прийому їжі
• чайна ложечка кунжута (по бажанню опціонально можна ложку маку), старанно розжувати і проковтнути (кальцій)
• пару миндальних горішків (добре ще не розібралась але теж кальцій)
• сніданок по бажанню гречка на молоці
• в перші половині дня морквяний сік (пів-склянки - склянка) для фолівої кислоти
• ну і ще хліб цільнозерновий пекти або хоча б пророщувати пщеницю (для віт B, але до того ще не добралася)

Не хватає повітря якась слабість хочеться сісти чи лягти. Легше з відкритими вікнами але тоді холодно.

І при всій великій радості за нас я ніби почуваюсь якби виноватою що в нас нарешті вроді вийшло а в моєї подружечки все ніяк... Я за вас молюся... Все буде добре

І ще от мені подумалось щодо нестриманості до нашого татка: може то просто підсвідомо, нарешті я отримала від нього те, що мені треба було і тепер можу розслабитись і не вдавати з себе хорошу, от і відпустила гальма... Тобто вже нема потреби мені бути ним одобреною і все в тому дусі от і розслабилась... а раніше я сама в собі всі спалахи давила... що теж не добре там всередині тим дуситись...